У Раю нема пошти. А жаль...
Ми б писали туди безперервно.
Викладали б на аркуш печаль,
але там нема пошти. Напевно...
Заливали б конверта слізьми
і вкладали всередину душу,
щоб на хвильку відбути до тих,
за ким серце так плаче і тужить.
Відправляли б туди свої фото,
щоб ви знали що ми тепер інші.
Що й надалі у серці скорбота,
але ми вже на долю сильніші.
Описали б падіння і взлети,
хто і чого за час цей досяг.
І зі швидкістю міні-комети
лист долав би небачений шлях.
Ви б читали... Читали і сльози
заливали б спустошені хмари.
І коли наближалися б грози,
стало б ясно, що ви прочитали.
Ми ловили б краплини руками,
закривали заплакані очі
й уявляли що ви тут із нами
і обіймами душите мовчки.
Потім мчали додому на крилах
і писали словесні коди,
що без вас уже жити несила..
Та в раю нема пошти. А шкода...
In Paradise there is no mail. Unfortunately...
We have posted there continuously.
Taught to be a piece sadness,
but there is no mail. Definitely...
Filled envelope to tears
and put into the soul,
to serve for a moment to those
for whom heart so yearns and cries.
Sent back to their photos,
so you know that we now others.
What further grief in my heart,
but we have the lot stronger.
Described the fall and would Vzlet,
who and what by this time reached.
And with the speed of mini-comets
letter to overcame unprecedented way.
You would read ... Read the tears
be devastated filled clouds.
When approached to thunderstorms
would be clear what you read.
We caught would drop arms
tearful eyes closed
and imagine that you are here with us
Soul arms and silently.
Then flew home on wings
written and verbal codes
without you already can not afford to live ..
And there is no paradise mail. A pity ...