Я піду в далекі гори
у вечірнюю годину
і попрошу вітра зворів
щоб не спав, не спав до днини,
щоб летів на вільних крилах
у широкі полонини
і приніс до ранку квіти,
Що так люблять очі сині.
Мій коханий, серце моє,
квіте ясен цвіт,
я несу в очах до тебе
весь блакитний світ.
Я несу в вустах цілунки,
радісні пісні.
А в руках несу я ласку
й квіти весняні.
Не ховайся сивий вітре,
бо знайду тебе я всюди,
білі квіти, ніжні квіти
все одно моїми будуть.
Перейду я бистрі ріки
і піднімусь аж за хмари,
в твое царство, де смереки
під зірками льють корали.
Мій коханий, серце моє,
квіте ясен цвіт,
я несу в очах до тебе
весь блакитний світ.
Я несу в вустах цілунки,
радісні пісні.
А в руках несу я ласку
й квіти весняні.