Останнім часом всіх розмов єднає суть
Герої, що стояли до кінця
На превеликий жаль вони тепер живуть
У спогадах, бо їх уже нема.( 2 р)
Їх дома виглядали рідні і батьки
Щемило серце, рвалася душа
Не вірилось ніяк, що їхні діточки
Не вернуться, бо їх уже нема.(2р)
Тепер їх присвятять концерти, вечори
У черствого появиться сльоза
Великим тиражем у світ підуть книжки
Чудово, але їх уже нема.(2р)
Тим хто при владі просимо не допустіть
Щоб далі обривалося життя
Про тих хто відійщов свій спогад збережіть,
А більше, що, бо їх уже нема.(2р)