Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись… А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою, – вона тремтить, як струна, – все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, – ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни…
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди!
Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже…
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.
7.11.1900 Tvoї Listi zavzhdi smell zov'yalimi Troyanda, five, miy bіdny, zіv'yaly kvіte! Legkі, tonkі pahoschі, mov spogad about yakus Lyuba passed mrіyu. Nіscho of I do not vrazhaє teper direct insertions, yak sії pahoschі, thin, light, ale nevіdmіnno, nevіdboronno nagaduyut Meni stink about those scho moє Serce i vіschuє chomu vіriti I do not want no mozhu. Miy Friendly, lyuby miy Friendly, stvoreny for Me, yak can dwellers I lived myself, and now, if I know Lots Other Zhittya? Oh, I knew shte Lots Other Zhittya, povne yakogos rіzkogo, proynyatogo zhalem i tugoyu Happiness, scorching scho mene, i tortured, forced zalamuvati i hand i bitis, bitis the ground in the wild bazhannі zginuti, zniknuti s sogo svitu de Happiness i Mount bozhevіlno so intertwined ... and i potіm Happiness, i Mount obіrvalis since last trump yak Kindergarten Ridanna, i I pobachila you. I Bachila you i ranіshe, ale not Prozorov, and now I pіshla to you with all the soul, yak splakana Dytyna іde in obіymi of hto її zhaluє. Xie nіchogo scho mene ti not obіymav nіkoli, nіchogo behold, we did not scho mіzh Bulo i spogadu potsіlunki about, oh, I pіdu before you s nayschіlnіshih obіymіv, od naysolodshih potsіlunkіv! Tіlki with You I'm not myself, I'm with You tіlki not chuzhinі. Tіlki ti od mene vmієsh ryatuvati samoї currently. All scho mene torment, all scho mene torture, I know five zdіymesh svoєyu tremtyachoyu subtle hand - Won tremtit yak string - all scho meni tmarit soul tee prozhenesh Promen tvoїh bliskuchih eyes - oh, to have trivkih Zhittya eyes of people not buvaє! Xie ochі s іnshoї kraїni ...
Miy Friendly, miy Friendly, nascho tvoї sheets with smell, yak zіv'yalі Troyandi?
Miy Friendly, miy Friendly, chomu mozhu Well I do not, if so, doused tvoїh hands, arms tvoїh scho, mov strings, tremtyat, svoїmi garjachego slіzmi?
Miy Friendly, miy Friendly, nevzhe zginu I alone? About Me vіzmi s him, i let them above us v'yanut Bili Troyandi!
Vіzmi mene s themselves.
Tee, Mauger, maєsh yak іnshu mrіyu de mene Absent? Oh dear miy! I target Tobi's World, Novi Svit novoї the Dream. Well I for you Pocha nova mrіyu Zhittya I for you vmerla i resurrected. Vіzmi mene s themselves. I am afraid zhiti! Tsіnoyu novih molodoschіv i I do not want Zhittya. Vіzmi, vіzmi mene s themselves, of pіdemo quiet middle of tsіlogo lіsu Dreams i zgubimos oboє little, vdalinі. And tіm mіstsі de boule of zhittі in, let them Troyandi v'yanut, v'yanut i smell yak tvoї lyubі leaves, miy friends ...
Krіz temryavu have Prostir I prostyagayu hands to thee vіzmi, vіzmi mene s him, Behold Buda miy ryatunok. Oh, ryatuy mene, lyuby!
The I let them v'yanut Bili th rozhevі, chervonі th blakitnі Troyandi.
07/11/1900 Смотрите также: | |
