Язик - твій ворог, коли говорить,
Але і не друг тоді, коли мовчить.
Примітивні рамки, комплекси і сором
Паралізують мову, коли душа кричить.
І ходять люди по паралельним вулицям,
Збираючи у горлі сльози у комок,
Чекають поки система перегрузиться
І зліпить фразу із хаосу думок...
Ну всьо, пока!.. Добраніч!..
Приспів:
А, може, залишайся в мене на ніч?..
До ранку нема шансів вийти заміж,
А завтра, може, ти мені не скажеш:
"Ну, всьо, пока..."
"Ну, всьо, пока..."
"Ну, всьо, пока..."
"Всьо, пока..."
Рік за роком, сковані канонами,
Ми губимо ключі від правильних дверей
І зависливо косим своїм оком
На тих, шо можуть вимовити це.
Ну всьо, пока!.. Добраніч!..
Приспів.
Всьо, пока...
Ну всьо, пока!.. Добраніч!..
Добраніч...
Добраніч...
Ну, всьо, пока...
А, може, залишайся в мене на ніч?..
До ранку нема шансів вийти заміж,
А завтра, може, ти мені не скажеш:
"Всьо, пока..."