Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали,
В таке не міг повірить навіть Бог,
Вони ж під небом високо літали.
Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями,
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зламать любов, яка жила віками.
Дивився в її очі й він тонув,
Для неї ж він був просто ідеалом,
Ніхто б тоді ніколи б не збагнув,
Що може все завершитись провалом.
Чи може Бог дивився не туди?
Чи може замалий для них став світ?
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає
І виникло багато запитань,
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.
Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір,
Він наче вітер виліта на двір.
І дивиться угору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.
Він пада на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Все вернути і почати знов.
Нехай наступить мить, для них засяє
Їх спільний день, де починається любов.
Коли відлітає твоє кохання, розумієш,
Що багато втрачено, але все марно,
Чорно-білі кольори тепер в твоїх очах,
Немає фарби, немає фарби, минув той час.
Почуття мої залишились на самоті,
Як завжди я тебе чекав вдома, але на тебе справжню,
Та не в снах, в яких приходиш знову й знову,
Обійняти хочу і почути лагідне слово.
Але як повернути все це назад,
Змінити той час, моє життя без втрат.
Тримати у руках твої долоні
Поцілунками лічитися від болю, від свого болю.
Кохати без тями, немов живеш один день,
Любуватися очима кожен день,
Кожен день дарувати пісні, дарувати себе,
Я все, що можу зробити, все роблю для тебе.
Благали зорі і благало небо:
Ти схаменись, до нього повернись,
Але усі прохання вже не треба,
Я наче птаха, що летить у вись.
Чарівним ранком, тихо на світанні
Я відлетіла у чарівний світ,
Де зорепадом падають бажання,
Де дійсно є захопливий політ.
Пробач мені, моє чарівне сонце,
Але, на жаль, я вже давно не та,
В моїй душі нема уже кохання
І залишилась тільки самота.
Душа холодна, серце наче крига,
Не знаю як тобі це пояснить,
Холодна я, нічого вже не треба,
Мене тепер уже не зупинить. Illusion of past ages,
Poets written stories
In small towns captured through rain
Ever met two winged fate.
Words can not possibly rozkazat,
Like the heart dreamily loved,
In such could not believe even God,
They were flying high in the sky.
Such stories are very few on the ground,
They loved very much and senseless,
They are very jealous of all the evil eye
Neither the turn of the love that lived for centuries.
I watched her eyes and he was drowning,
For her, he was just ideal,
No one would then never have realized
What are completed failure.
Can God not looking there?
Can they become too small for the world?
Could not save it from harm
That gentle and love flying.
What happens is nobody knows
And there were many questions
Her passion he still loves
She, for some reason, does not want these beloved.
Why all this? As it stop?
No reason. They were not, believe me.
When passing day and the following night,
He is like the wind on departure yard.
I looked up and quietly crying,
Look up in the sky two clear stars.
One of Poltava about flying
And the other lights in his yard.
He falls to his knees and begs,
To fate returned the love.
To cry, to regret and senseless
He wants to hug her again.
The plot is simple: every night he prays
All restore and start again.
Let the moment come for them to shine
Their common day where love begins.
As your love flies, you know,
With many lost, but all in vain,
Black and white is now in your eyes,
No paint, no paint, expired at the time.
Feeling my left alone,
As always I waited for you at home, but the real you,
But not in dreams, which come again and again,
I want to hug and hear the gentle word.
But how to turn it all back,
Change the time of my life without loss.
Keep your hands in your palm
Lichytysya kiss of pain from his pain.
To love without sense, like live one day,
Eyes admire every day,
Every day, giving the song, give yourself
All that I can do everything I do for you.
Dawn begged and begged heaven:
You shamenys, come back to it,
But all requests are not necessary,
I'm like a bird flying in Vys.
Magic morning quietly at dawn
I flew into a magical world,
Where Stars are falling desire,
Where are indeed exciting flight.
I'm sorry, my magic sun
Unfortunately, I have not and,
In my mind there has love
I just left alone.
Soul cold heart like ice,
I do not know how you explain it,
Cold, I do not need
I now no longer stop. Смотрите также: | |
