І хоч з тобою доля роз*єднала,
Тебе я уві снах своїх шукала.
Шукала та у Боженьки просила,
Щоб дав мені надію, щастя й силу.
Не знав я, що воно таке кохання,
І зараз я терплю це покарання.
Пробач мене,коханая, прошу тебе - пробач!
Прости мені дурниці, молю тебе - не плач!
Я не можу так більше жити,
Я не хочу тебе так сильно любити.
Прошу відпусти, прошу залиши
Лиш згадку про ті сонячні дні,
Яких вже нема, навколо пітьма,
Забудь мене, чуєш? - нема вороття!
Я хочу для себе лише один шанс,
Згадай як зорі співали про нас
Про те як люблю і щастя прошу,
А зараз я каюся в цьому віршу.
Не хочу я більше спустошених фраз,
Я випила вдосталь в той перший раз.
Мій біль назавжди оселився в мені,
Згорять хай всі мрії у зради вогні.
Я не можу так більше жити,
Я не хочу тебе так сильно любити.
Прошу відпусти, прошу залиши
Лиш згадку про ті сонячні дні,
Яких вже нема, навколо пітьма,
Забудь мене, чуєш? - нема вороття!
