Знаєш, я навіть все-таки рада,
Могли б взагалі не перетнутись серцями
В цьому тісному світі, великому місті.
Хто б нам зарадів тоді? Хто би надав нам змісту?
І всі казали: "Яка вони пара!
І як вони схожі поміж собою!"
І хто би повірив, що ми незабаром
Роз'їдемось блискавкою надвоє?
Знаєш, я довго знайти хотіла
Серця свого твою половину.
Покі шукала, траплялись різні частини тіла:
Красиві ногі, гарні очі, широкі спини.
Знаєш, скільки існує інших,
Яких хотілось би спробувати
На почуття ритму? Та всі обридли,
Покі на світі є ти.
Знаєш, чому я приходила часто?
Завчасно збиралась от неістотних історій
Про наше безмежне, ймовірне, спільне щастя?
Та жодну з них донести була не в змозі.
Половину слів губила в дорозі,
Решту залишала на твоєму порозі.
І ми би, звичайно, купили двокімнатну
На золото мого мовчання.
Були б розумніші - склали би пазл,
А так порізались об кути.
Я тебе впізнала відразу,
Я так хотіла тебе знайти.