Вона світити ще могла,
Та більш світити не схотіла,-
Ураз всю міць свою взяла,
Всю ніч осяяла і - стліла...
Вона так прагнула в слові жить...
І слів не знала, в які себе влить...
Погасла іскронька мала,
Рожевим сяйвом більш не ллється...
І шкода сяйва і тепла,
І ніч темнішою здається...
Вона так прагнула в слові жить...
І слів не знала, в які себе влить...
Приспів:
Скільки срібних мрій літає!
Слів людських для них немає.
Мрії прагнуть в слові жить,
Та в які слова їх влить? (весь куплет - 2)
Погасла іскронька мала,
Рожевим сяйвом більш не ллється...
І шкода сяйва і тепла,
І ніч темнішою здається...
Так часом весь в огні горить,
Стражда закоханий до краю
І слів не зна, в які б він влить
Зумів любов свою безкраю...
Вона ж чекає і мовчить,
Вона так прагнула в слові жить
І слів не знала, в які себе влить...
Слова:
Олександр Олесь
Музика:
Леся Герасимчук