ВІДЬМА
Я бачив, як втомлені очі
Зі сну будять юну весну,
Як руки лоскочуть охоче
І пісню я чув голосну.
Я бачив, як ясно палала
Вершина на Лисій горі,
Я бачив – мені було мало
І я весь, неначе горів.
ПРИСПІВ:
Три кола вогню і три кола води,
Крізь буреломи веди мене, відьмо, веди.
Чим далі я йшов по дорозі,
Тим більше я плутав сліди,
Наблизитися був не в змозі
Я до вершини гори.
І десь у хащах загубився
Надійний старий оберіг,
Забутим богам я молився,
Змінити ж нічого не зміг.
Вже перша зоря підіймалась,
Для мене – остання зоря,
Бо серце моє зупинялось,
Чекала привітно земля.
ПРИСПІВ.