Тіло він множив ножем.
Кидав частинами тіла.
Вони вкрили світу покров,
Вмираючи й оживаючи знову.
Стала Земля, де була Плоть,
Шалом бив Жар, де були Очі,
Ллє Водою, де була Кров,
Зникаючи і з'являючись знову.
Я, частина розрізаної Богом людини,
Йду через обрій.
Сеї гожої днини краю мрію свою –
Сію рай!
Суміш породжує сім'я
Зі світла й вологи неба.
Настає січень сівби,
Простуючи від ганьби до надії.
Я, частина розрізаної Богом людини,
Йду через обрій.
Сеї гожої днини краю мрію свою –
Сію рай!
Падав місяць на долоні,
Та не з доброї упав волі.
Панував з ночі Неба Орел
В занехаяному полі.
Ще яка може любов
Бути вище ясного суду?!
Легкою ходою
Іде, засіваючи плай.
Сею рідною грою Він
Себе звеселяє, Святий Син.
В вінку з вогню і срібла
Його ім'я.
Земною йде імлою
Воанергес.
Людини має тіло
Його ім'я.
З орлиною головою
Воанергес.
Тело он умножал ножом.
Бросал частями тела.
Они покрыли мира покров,
Умирая и оживая снова.
Стала Земля, где была Плоть,
Шалом бил Жар, где были глаза,
Льет Водой, где была кровь,
Исчезая и появляясь вновь.
Я, часть разрезанной Богом человека,
Иду через горизонт.
Сеи пригожей погоду края мечту свою -
Сею рай!
Смесь порождает семья
Из света и влаги неба.
Наступает январь сева,
Направляясь от позора к надежде.
Я, часть разрезанной Богом человека,
Иду через горизонт.
Сеи пригожей погоду края мечту свою -
Сею рай!
Падал месяц на ладони,
И не по доброй упал свободы.
Царил с ночи Неба Орел
В запущенные поле.
Еще которая может любовь
Быть выше ясного суда ?!
Летящей походкой
Идет, засевая тропа.
Сею родным игрой Он
Себя веселит, Святой Сын.
В венке из огня и серебра
Его имя.
Земной идет мглой
Воанергес.
Человека имеет тело
Его имя.
С орлиной головой
Воанергес.
