Світ в зіницях білих веж,
Світ, народжених для тебе.
З білих веж в твоїх долонях білий світ.
Світ в долонях білих крил,
Крила розтинає сила,
Сила звіра, яким і є сей білий світ.
Тихий край осанна,
Там небесна панна
Лоном білим грала,
Бо народжена сама була білою.
Панни край - осанна.
Пломеніла рана -
То сходило рано
Те єдине, що було не її.
Лоном вже рушає звір.
Сивим дивограєм його тіло сяє.
Грає там,
Крає там раною.
Плазом спрагло рану п'є,
Лоном! - бо він є її єдиним плодом.
Сходом - п'є,
Згодом - звіє.
Сіє рана зерна жовтих лез,
Зілля яро розтинає небо
Світом білих веж.
Світом, що не має більше меж.
Сину, то є тільки біль.
Гине у тім болю лине кволий посміх.
Тільки сіль.
Тільки знову.
Зір, запозичений в нього,
Звір - він схиляється перед тобою.
Болі зір сіє зорі.