Мандрував хтось краями Та зіткнувсь із стіною, Та й пробив головов Так, що бризнула кров В синє небо зірками. Славно, їй-богу, Ті зірки запалали І тоді мені батько сказали, Щоб я вже збирався в дорогу. Славна дорога Пролягала лугами. Я йшов і шукав Хто був смерть, А тепер кого братом назвали. А він тихо стояв За моїми плечима. Він спокійно стояв І дивився на мене Скляними очима. А за горою в гаю Виднілася рідна стріха, Стріха ховала тихо Гверову сталь. Я ж на прохання мами Ішов з чистими руками, Та в серці моєму лунко Співав Nаhtingal! Дай мені руку, Кличе славна дорога. Ми підемо по ній У навколишній світ Під проводом Бога. Та той брат лиш стояв На суцвітті калини, Його пальці судомно стискали Тіло моєї дитини. А за горою в гаю Виднілася рідна стріха. Стріха ховала тихо Гверову сталь. Я ж на прохання мами Ішов з чистими руками, Та серце моє ущент Розривав Nаhtingal!
Someone traveled to the edges And collided with the wall, And pierced their heads So that blood splashed In the blue sky with stars. It's nice, for God's sake, Those stars lit up And then my father told me that I was already going on the road. The glorious road ran through meadows. I went and looked for Who was death, And now who was called a brother. And he stood quietly behind my shoulders. He stood quietly and looked at me with glassy eyes. And behind the mountain in the grove The native roof was visible, The roof quietly hid Gverov's steel. At the request of my mother, I walked with clean hands, but in my heart I sang Nahtingal! Give me your hand, The glorious road is calling. We will follow it to the world under the guidance of God. But that brother just stood on the inflorescence of viburnum, His fingers convulsively squeezed the body of my child. And behind the mountain in the grove I could see the native roof. The roof quietly hid Gverov's steel. At the request of my mother, I walked with clean hands, but my heart was torn apart by Nahtingal!
