Чому, якщо тебе не буде завтра, я буду опадати з листям жовтих днів,
я руки твої ніжні і зап’ястя сховаю від негоди і дощів,
а люди вимагають в тебе правди зі шкіри лізуть, я не стримаюсь,
сто раз і раптом ти не будеш знати, не знатиму і я, як залишусь,
один один один на всю планету,
один на цілу вічність і світи,
один один один без шансів стерти
твоє обличчя з пам’яті летим.
і задихатися від тісних вулиць, тебе шукати поглядом в пітьмі,
ти запахи в мені свої забула , ми рибки дві, які не допливли,
в чужих стінах, своїх, ніде й нікого, і знову сіре дно, не стримаюсь,
мій подих обірвався на півслові, і я , напевно далі залишусь
один один один на всю планету,
один на цілу вічність і світи,
один один один без шансів стерти
твоє обличчя з пам’яті
твоє обличчя з пам’яті
твоє обличчя з пам’яті
твоє обличчя з пам’яті летим
коли затихне музика, і бог закриє очі,
відчуй, як тобі зорями слова свої шепоче
нам….
