Був собі котик та півник, і були вони у великій приязні. Котик, було, у скрипочку грає, а півник пісеньки співає. Котик, було, йде їсти добувати, а півник вдома сидить та хати глядить. То котик, було, йдучи наказує:
– Ти ж тут нікого не пускай та й сам не виходь, хоч би хто й кликав.
– Добре, добре, – каже півник, засуне хату та й сидить, аж поки котик вернеться.
Навідала півника лисиця та й надумала його підманити. Підійде під віконце, як котика нема вдома, та й підмовляє:
– Ходи, ходи, півнику, до мене, що у мене золота пшениця, медяна водиця.
А півник їй:
– То-ток, то-ток, не велів коток!
Бачить лисиця, що так не бере, прийшла раз уночі, насипала півникові попід вікном золотої пшениці, а сама засіла за кущем. Тільки що котик вийшов по здобич, а півник одсунув кватирку та й виглядає. Бачить: нікого нема, тільки пшеничка попід вікном розсипана. Понадився півник:
– Піду-но я трошки поклюю, нікого нема, ніхто мене не зобачить, то й котикові не скаже.
Тільки півник за поріг, а лиска за нього та й помчала до своєї хати. А він кричить:
Котику-братику,
несе мене лиска
по каменю-мосту
на своєму хвосту.
Порятуй мене!
Котик поки почув, поки завернувся (далеко був), то вже й опізнився лиску доганяти. Біг-біг, не здогнав, вернувся додому та й плаче, а далі надумався, узяв скрипку та писану кайстру та й пішов до лисиччиної хатки.
А в лисиці було штири дочки та їден син. То стара лисиця на влови пішла, а дітям наказала півника глядіти та окріп гріти, щоб ото вже, як вернеться, зарізати його та обпатрити.
– Глядіть же, – наказала, – нікого не пускайте.
Та й пішла.
А котик підійшов під вікно та й заграв, ще й приспівує:
Ой у лиски, в лиски новий двір
та чотири дочки на вибір,
п’ятий синко ще й Пилипко.
Вийди, лисе, подивися,
чи хороше граю!
От найстарша лисичівна не втерпіла та й каже до менших:
– Ви тут посидьте, а я піду подивлюсь, що воно там так хороше грає?
Тільки що вийшла, а котик її – цок у лобок та в писану кайстру! А сам знов грає:
Ой у лиски, в лиски новий двір…
і т. д.
Не втерпіла й друга лисичівна та й собі вийшла, а він і ту – цок у лобок та в писану кайстру! Так усіх штирох виманив. А синко Пилипко жде-пожде сестричок – не вертаються:
– Піду-но, – каже, – позаганяю, а то мати прийде, битиме.
Та й вийшов з хати. От котик і його – цок у лобок та в писану кайстру! А потім почепив кайстру на сухій вербі, сам – у хату, знайшов півника, розв’язав, взяли вони удвох усю лисиччину страву поїли, горщика з окропом вивернули, горшки-миски побили, а самі втекли додому.
Та вже потім півник довіку слухав котика. He had a cat and a rooster, and they were very friendly. The cat used to play the violin, and the rooster sang the song. The cat used to go to get food, and the rooster is sitting at home and looking at the house. Then the cat, was, going orders:
- You don't let anyone in here and don't go out yourself, no matter who calls.
"All right, all right," says the rooster, pushing the house in and sitting until the cat returns.
The fox visited the rooster and decided to deceive him. Will come under the window, as the cat is not at home, and says:
- Come, go, rooster, to me, that I have golden wheat, honey water.
And the rooster to her:
- To-tok, to-tok, did not tell the roller!
Seeing a fox that does not take so, came once at night, poured a rooster under the window of golden wheat, and she sat down behind a bush. The cat has just come out for prey, and the rooster has moved the window and looks. He sees: no one, only wheat scattered under the window. I liked the rooster:
- I'll go, but I'll bite a little, no one, no one will see me, then the cat will not tell.
Only a rooster over the threshold, and a coot for him and ran to his house. And he shouts:
Cat-brother,
carries me a coot
on the stone bridge
on his tail.
Save me!
While the cat heard, while turned around (it was far away), it was too late to catch up with the coot. Big-big, did not catch up, returned home and cried, and then changed his mind, took a violin and a painted purse and went to the fox hut.
And in the fox were the daughters of a daughter and a son. Then the old fox went to catch, and ordered the children to watch the rooster and heat the boiling water, so that when he returned, he would kill it and feed it.
"Look," she ordered, "don't let anyone in."
And she left.
And the cat went to the window and played, and sang:
Oh, the coot, the coot a new yard
and four daughters to choose from,
the fifth son is also Pylypko.
Come out, fox, look,
whether I play well!
Here the eldest fox could not stand and said to the younger ones:
- You sit here, and I'll go see if it plays so well there?
She just came out, and her cat - a tick in the pubis and in a painted purse! And he plays again:
Oh the coot, the coot a new yard…
etc.
The other fox didn't stand up either and went out on her own, and he was there too - a tick in the pubis and in a painted purse! So he tricked all four of them. And my son Philip is waiting for his sisters - they don't come back:
"I'll go," he says, "I'll drive, and then my mother will come and beat me."
And he left the house. Here's a cat and him - a tick in the pubis and in a painted purse! And then he touched a purse on a dry willow, himself - in the house, found a rooster, untied it, they both took the whole fox dish, ate a pot of boiling water, turned out the pots-bowls, beat, and fled home.
And then the rooster listened to the cat forever. Смотрите также: | |
