Я піду в далекі гори, на широкі полонини
І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви
І дізнавсь, де мій коханий - карі очі, чорні брови.
Мій коханий, серце моє,
квіте ясен цвіт,
я несу в очах до тебе
весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру,
мрію молоду.
і сади цвітуть для мене, я до тебе їду.
А як вітер з полонини полетіти не захоче,
Все одно знайду хлопчинучину - чорні брови, карі очі.
Перейду я бистрі ріки, і кичери, і діброви
І вони мені покажуть карі очі, чорні брови.