Знову осінь зустрічає зиму
І нехай в душі моїй печаль
Я на зустріч їй казково лину
А осінь відлітає вдаль
Відносить ії собою роки наші
Батькам тільки лишає сивину
Ми не помітно робимося старші
Хоч пізнаєм життя істину.
П-в
Лебеді у вирій знов летять
І з ними мої літа відлітають
Мої батьки під хатою сидять
І з сумом своїх діток виглядають
Зима їм сивину сипле на скроні
Старіють дуже швидко на очах
І ненароком капне на долоні
Із маминих очей сльоза.
Ми дуже-дуже часто забуваєм
Подякувати їм за все
Але настане час і ми згадаєм
Та може бути пізно вже
А скільки вони нам всього зробили
А скільки є недоспаних ночей
Що завинили ми не розуміли
А в них котились сльози з очей
П-в