вирок ночі сніг на моїх плечах
в дошці заржавів недобитий цвях
я народжений не для цих розваг
силою руки розбиваю страх
не бери мене не моя стіна
під тобою я пропадаю в снах
дай розплющу око хоч одне
і впадеш униз не бери мене
заманив мене промінь вікон твій
років 200 я гнав як буревій
а тепер виходжу в білий світ
і стираю кожен твій слід
не бери мене не моя стіна
під тобою я пропадаю в снах
дай розплющу око хоч одне
і впадеш униз не бери мене