Весь вечір минає мій при телефоні,
Словами його годую я,
З думками стою на самотнім пероні,
Від нього так ближчає мрія моя.
Пустії гудки чи холодне не в зоні,
Нічого не гріє, довкола зима,
А я залишаюсь один на пероні,
Так довго минає година моя.
Усе життя, мов проводжу в містах де тебе нема.
Усе життя, мов мина на дорогу де ти сама.
Усе життя, будуть марно любити наші серця.
Усе життя, поки скажу тобі що ти моя.
В веселі твої галасливії ночі,
Ввірватись і випить б з тобою вина,
Взамін задивляюсь в чарівнії очі,
Але на яву лише снігу стіна.
Чомусь не збудив я дзвінком серед ночі,
Хоч щільно покрита моя мережа,
Розраду шукаючи в новім акорді,
Ти снишся мені, а чи снюсь тобі я.
Усе життя, мов проводжу в містах де тебе нема.
Усе життя, мов мина на дорогу де ти сама.
Усе життя, будуть марно любити наші серця.
Усе життя, поки скажу тобі що ти моя.
Весь вечер проходит мой при телефоне,
Словам его кормлю я,
С мыслями стою на одиноким перроне,
От него так приближается мечта моя.
Пустеет гудки или холодное не в зоне,
Ничего не греет, вокруг зима,
А я остаюсь один на перроне,
Так долго проходит час моя.
Всю жизнь, как провожу в городах где тебя нет.
Всю жизнь, как мина на дорогу где ты сама.
Всю жизнь, будут бесполезно любить наши сердца.
Всю жизнь, пока скажу тебе что ты моя.
В веселые твои галасливии ночи,
Ворваться и выпить бы с тобой вина,
Взамен заглядываюсь в Волшебные глаза,
Но наяву только снега стена.
Почему не разбудил я звонком среди ночи,
Хотя плотно покрыта моя сеть,
Утешение ища в новом аккорде,
Ты снишься мне, а снюсь тебе я.
Всю жизнь, как провожу в городах где тебя нет.
Всю жизнь, как мина на дорогу где ты сама.
Всю жизнь, будут бесполезно любить наши сердца.
Всю жизнь, пока скажу тебе что ты моя. | |
