Ви бачите, що твориться навкруг?
Що ви країну ганьбите собою!
Вже без різниці: ворог був чи друг,
Бо кожен хоче бути головою.
Ви бачите, що вас не люблять люди?
Тої підтримки, як колись, уже нема.
Чому і досі ви не можете збагнути,
Що є хтось вищий понад вами усіма?
«Страшні слова, коли вони мовчать»?
Та ні, коли вони дурні – ще гірше.
Народу з болю хочеться кричать!
Аби тільки не бачити вас більше.
Ви ж – наша влада, наш авторитет,
Ви – ті, на кого слід усім рівнятись…
Невже такий у вас менталітет,
Що ваших планів краще нам боятись?
Ви бачите, що твориться навкруг?
Що мруть, як мухи, людські ідеали!
Не треба з нас робити ваших слуг,
Бо не для того ми вас обирали…