Іноді здається, що межа
І ти вже за, не перед нею
І смикаєш ситему кореневу
Наляканий замежжям не на жарт
І досить міцно вже тримаю ґрунт
Але ж земля не все зайняла з твого тіла
В гнізді у кроні склавши міцно крила
Птахи твої не знають інших рук
Лети, навіть якщо у низ
Лети, не смій ховати погляд
Лети, і до останнього дивись
Не бійсь, це ж ти, це твій останній спогад
І клятий горизонт відпустить вверх
І знову, наче лиш тобі, одне світило
Нутро завмерше, тихе й обгоріле
З нуля вкладе межу не на тепер
І досить міцно вже тримаю ґрунт
Але ж земля не все зайняла з твого тіла
В гнізді у кроні склавши міцно крила
Птахи твої не знають інших рук
Лети, навіть якщо у низ
Лети, не смій ховати погляд
Лети, і до останнього дивись
Не бійсь, це ж ти, це твій останній спогад