Весь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один...
А люди диивились в вікна,
хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
і сльози того не варті.
Крізь сльози бачу як тремтять долоні
мов під дощем в твоїм полоні
і бігти мені нікуди,
а кидати все нізащо
та в двері чужі розкуті йти не стане краще
Між нами стане осінь,
збирати листя досить
звідки в тебе ті слова: "в останнє",
ті сльози бачу досі,
як в очах палає осінь
це і є кінець мого кохання.
В останнє бачу і в останнє вірю,
В останнє плачу і в останнє мрію,
Скажи що сказати треба,
Залиш мене просто неба,
Іти мені більш нікуди,
Ми станемо просто люди