Я знову залежний від
держави й обов’язків
Залишив одну тебе за
сотні кілометрів –
божевільно
Так час іде повільно
Мій почерк, напевно,
змінився на гірше
Але я у серці тримаю
найвище стабільно
Пишу тобі похмільно
Ти просто знай, що
люблю безмежно
Ти просто знай, що давно
залежний
Ти просто знай – я
повернусь скоро
Ти просто знай – я
тримаю слово
Ти просто знай, ти просто
знай, ти просто знай
У нас тут грози,
безжалісні грози
Коли я пишу тобі –
нагортаються сльози з
неволі
Не сяють навіть зорі
Здається ще трошки, і все
закінчиться
Але так тривожно.
Пишу бо не спиться.
Кохаю.
І ще раз нагадаю
Ти просто знай, що
люблю безмежно
Ти просто знай, що давно
залежний
Ти просто знай – я
повернусь скоро
Ти просто знай – я
тримаю слово
Ти просто знай, ти просто
знай, ти просто знай
Ти просто знай, що
люблю безмежно
Ти просто знай, що давно
залежний
Ти просто знай – я
повернусь скоро
Ти просто знай – я
тримаю слово
Ти просто знай, ти просто
знай, ти просто знай