Я забуду тебе, твої очі й тепло рук твоїх,
Я забуду усе, і лише не пробачу собі…
Я, як вітер, одна, і в житті вже ніщо не страшне,
Як та мить, коли ти покинув мене…
Наче дощ навесні, що пробуджує життя все земне,
Я ховаюсь вночі, й мої сльози вмивають мене
Пробач мені, що я є, що своїм коханням мучу тебе,
Пробач мені усе, тільки знай, моя любов живе…
Я віддам все, що є, за єдину ніч твою,
Й полечу, мов сльоза, розіб’юсь об долоню чужу,
Посміхаюсь усім, але ж ти знаєш один,
Що плачу я у душі, бо мені потрібен лиш ти…
Я ховаюсь у снах, уникаю знайомих очей,
Я шукаю тебе серед натовпу сірих людей.
Я спалю свої сни, і розвію печаль уночі,
Я так вдячна тобі за те, що був ти у моєму житті…
Ти у моєму житті… Я забуду тебя, твои глаза и тепло рук твоих,
Я забуду все, и только не прощу себе ...
Я, как ветер, одна, и в жизни уже ничто не страшно,
Как тот момент, когда ты покинул меня ...
Как дождь весной, пробуждающий жизни все земное,
Я прячусь ночью, и мои слезы умывают меня
Прости меня, что я, что своей любовью мучаю тебя,
Прости меня все, только знай, моя любовь живет ...
Я отдам все, что есть, за единую ночь твою,
И полечу, как слеза, разобьюсь об руку чужую,
Улыбаюсь всем, но ты знаешь один,
Что плачу я в душе, потому что мне нужен только ты ...
Я прячусь в снах, избегаю знакомых глаз,
Я ищу тебя в толпе серых людей.
Я сожгу свои сны, и развею печаль ночью,
Я так благодарна тебе за то, что ты не в моей жизни ...
Ты в моей жизни ... | |
