медова дівчинко,
з волоссям кольору сонця
/інколи чорним,
інколи апельсиновим/
так часто говориш, що на душі в тебе зимно і
випалюєш там, всередині, щоби було тепліше.
медова дівчинко, від того
лиш
стає
гірше
ховаєшся на перетині
власних думок,
що планетами
бродять в чужих будинках
дівчинко, лиш не зникни
тільки
не загубися,
в тому натовпі не втопися
гірко буває взимку
гірко буває й весною
але дівчинко, медова дівчинко,
будь сама собою:
ламай своїм власним солодом
всі
свої
незгоди.
будь теплим чаєм.
з медом.
/Анна Чатич/