Комбриг Котовський
Сотні шабель блищать на жовтневім сонці,
І, мов сонце, одна лисина сія.
Її власник - геройський Комбриг Котовський -
На сторінках історії це ім’я.
Знали всі навкруги: і маленькі діти,
Уркагани одеські і Фрунзе знав:
Більше всього в житті ніде правди діти -
Свою голову лису Комбриг кохав.
Приспів:
У кривавім бою йогo лисина блищить.
Ми царів і панів за Котовським підем бить.
Краще в світі цілім його лисини нема,
Наша армія вся собі хоче таку мать. (2)
Таку мать... о-о...
Ого-го-го-го-го-го...
Таку мать... о-о...
Ого-го-го-го-го-го...
Зосталися позаду роки геройські
І в могилі холодній Комбриг спочив.
Та голитись ми будем, як вчив Котовський,
І любити жінок так, як він любив