Ленін – слово, від якого мене рве на шматки,
Ленін – це краще за екстезі, Ленін, який
Написав більше томів, ніж я встиг прочитати за своє життя.
Отже, Ленін – одне тільки слово, а ми вже, як буря, готові,
Ленін в димі революцій стоїть несхитно, як моя ранкова ерекція,
Ленін – покровитель мого народу і всього прогресивного суспільства,
Владімір Ульянов, який мені сниться в контексті колумбійських революціонерів
І бронепоїзда, в його честь я буду називати своїх дітей і вулиці,
В ім’я якого я буду відмолювати гріхи, я буду носити квіти до його пам’ятника.
Я сплю і бачу: мої старші колеги по перу у грозові ночі пишуть романи про Леніна,
Вінки сонетів про нього, філософські трактати про його ідеологію.
О Леніне, який жах, я сплю і бачу: двадцять років тому мій декан грудьми відстоює ідеали
Комсомолу, тобто він дістає кулаком у груди, чому так слабо, кричить Ленін,
Ударимо міцним кулаком більшовизму по всіх деканах, кричить наш Пророк, і
Його крик тоне в небі над хлібозаводами, чому так слабо, кричить Пророк, і
Його крик тоне в домнах, які виплавляють чавун для союзних республік - Китаю і Куби,
Чому так слабо, кричить Пророк, і його крик тоне в моїй голові.
Я дійсно не розумію, чому так слабо і чому лише в груди били комсомольців, які
Споганили Твою безсмертну ідею, чому вони досі живі, куди дивляться революційні трійки?
Про Твоє життя, Леніне, я напишу Новий Завіт, або, як мінімум,
Напишу пост у своєму ЖЖ, Леніне, я готовий померти від твого доторку, погляду, запаху.
Ну ось, і я також написав вірш про Леніна, але де ж мої премії, де
Моя слава, чому моїх віршів немає у шкільних хрестоматіях?
Шкільні хрестоматії й без мене хрінові, думаю я.
Я повертаюся до стіни й намагаюся заснути:
Жодних премій, слави, жодних моїх віршів у й без того хрінових
Шкільних хрестоматіях.
Lenin is a word that tears me to pieces,
Lenin is better than ecstasy, Lenin is
I wrote more volumes than I have ever read in my life.
So Lenin is just one word, and we are ready, like a storm,
Lenin in the smoke of revolutions stands firm, like my morning erection,
Lenin is the patron saint of my people and of the whole progressive society,
Vladimir Ulyanov, who I dream of in the context of the Colombian revolutionaries
And armored trains, in his honor I will name my children and streets,
In whose name I will confess my sins, I will carry flowers to his monument.
I sleep and see: my senior colleagues in the pen on stormy nights write novels about Lenin,
Wreaths of sonnets about him, philosophical treatises on his ideology.
Oh Lenin, what a horror, I sleep and see: twenty years ago my dean defended the ideals with his chest
Komsomol, that is, he gets his fist in his chest, why so weak, Lenin shouts,
Let's strike with a strong fist of Bolshevism on all deans, shouts our Prophet, and
His cry sinks in the sky over the bakeries, why so weak, cries the Prophet, and
His cry is drowning in the blast furnaces that smelt iron for the union republics of China and Cuba,
Why so weak, shouts the Prophet, and his cry sinks in my head.
I really don't understand why Komsomol members were beaten so weakly and only in the chest
Your immortal idea has been defiled, why are they still alive, where are the revolutionary troikas looking?
About your life, Lenin, I will write the New Testament, or at least
I will write a post in my LJ, Lenin, I am ready to die from your touch, look, smell.
Well, I also wrote a poem about Lenin, but where are my awards, where
My glory, why aren't my poems in school textbooks?
School textbooks are horseradish without me, I think.
I go back to the wall and try to fall asleep:
No awards, no fame, no poems of mine in the already horseradish
School textbooks. Смотрите также: | |
