"Плюс на мінус дає плюс" вже цієї весни.
"Під ногами"
Обійстя.
Реп немов з дерев опале листя.
Мій маєток, тин і пес, проте ти його не бійся.
Маєш двіж. Я нині без. Злим язикам на противіс я
Проти течії на зріст, ти проти вітру просто висцяв.
Друже. На очах розвалена країна
Як же там її У у, їбать, наївна.
Не згребеш до купи, хтось продасть, а хтось не купить,
Скоро вибори в районі, блядь, голосуй за Лупана.
Настане дупа нам, мінус сто років тому.
Я за вікном бачу дощі, а бомж у калюжі тонув.
Хто тут що винен кому, заплаче іще чиясь мати.
Шукаючи до смерті, хто ж то тут є винуватий.
Кому там брат ти? Кайдани і грати.
Сам собі цар і бог, сам собі каратель.
Під мишку шпатель, будуєм безхмарне майбутнє.
Тривога, трутні! Не вийде із цього щось путнє..
Маленькі будні. Зашевелимось у грудні.
Між обмальованих стін чути, як човга підошва.
Під капюшоном очі, бо від виду аж тошно.
Во дайош, ну! Не схоже на щасливий ранок,
Залита кров’ю земля під ногами.
І тут і там ми, нам дядя з екрану віщав,
Про те, що недавно, ми встали з колін, рабами з міщан.
Без коліщат, їдуть вперед автоп’ятки.
Поки не цілиш в урну поруч не буде порядку.
Давай-но взятку. У тебе ж немає своїх.
І потяг майбутнього твій повільно зійшов з колії.
Що там наїв? Чого накопила держава?
Лягаю спати, маю з одягу Єви піжаму.
Я обіймаю пустоту, продай нам Боже повітря.
Скільки відміряв, стільки й проживу, повір, я.
І моя воля, мій безкінечний реверанс,
В такій позиції (вдих) уже не перший раз.
А взагалі все як зазвичай.. І я балакаю суржиком.
На палю їх, напалюй і тягни до вістря,
Поки всі мірялись, у кого там довша, блядь, піська.
Поки стояли, примірявши глотку в мікрофон.
Один дірявий, а інший штопаний…
"Плюс на минус дает плюс" уже этой весной.
"Под ногами"
Подворья.
Рэп как с деревьев опавшие листья.
Мое имение, забор и собака, однако ты его не бойся.
Должен движ. Я сейчас без. Злым языкам на противис я
Против течения роста, ты против ветра просто висцяв.
Друг. На глазах развалена страна
Как же там ее в в, бать, наивная.
НЕ сгребешь вместе, кто-то продаст, а кто не купит,
Скоро выборы в районе, блядь, голосуй за Лупана.
Наступит задница нам, минус сто лет назад.
Я за окном вижу дожди, а бомж в луже тонул.
Кто здесь что должен всем заплачет еще чья-то мать.
Ища смерти, кто-то здесь есть виноват.
Кому там брат ты? Кандалы и играть.
Сам себе царь и бог, сам себе каратель.
Под мышку шпатель, строит светлое будущее.
Тревога, трутни! Не получится из этого что-то путное ..
Маленькие будни. Зашевелимось в декабре.
Между обрисованы стен слышать, как човга подошва.
Под капюшоном глаза, потому что от вида вплоть тошно.
Во даешь, ну! Не похоже на счастливое утро,
Залита кровью земля под ногами.
И здесь и там мы, нам дядя с экрана вещал,
О том, что недавно, мы встали с колен, рабами из мещан.
Без колесиков, едут вперед автопьяткы.
Пока не цилиш в урну рядом не будет порядка.
Давай взятку. У тебя же нет своих.
И поезд будущего твой медленно сошел с рельсов.
Что там наив? Чего накопила государство?
Ложусь спать, есть из одежды Евы пижаму.
Я обнимаю пустоту, продай нам Бог воздуха.
Сколько отмерил, столько и проживу, поверь, я.
И моя воля, мой бесконечный реверанс,
В такой позиции (вдох) уже не первый раз.
А вообще все как обычно .. И я болтаю суржике.
На кол их, напалюй и тащи к острию,
Пока все мерялись, у кого там длиннее, блядь, писька.
Пока стояли, примерив глотку в микрофон.
Один дырявый, а другой штопаных ... | |
