озера моїх думок набрали повні води
і відзеркалюють контури твоєї вродии
а вище - тільки небо після двох дощів
як дивно те. що в тебе вистчає слів
після двох дощів
тобі відрили очі і сказали "Вільний!
ти бачиш те, що хочеш
тож дивись спокійно"
пройшло не так багато тільки два дощі
так скоро відлітати а ти все мовчиш
вже й перестало
вже й думки стали чистими
ми все забрали
лишились тільки ми
дерева твоїх думок
насиченії крони
все шепчуть нам про довзоли і заборони
як хоеш - слухай, як не хочеш - прощавай
слова забуті по поличками розкладай
і поки зорі блідно світять нам у небі
то ми на ніч розчинмось у цій потребі
а коли сонце зійде стане нам світліш
якщо є що сказати то давай скоріш