[Алена Al.kaida]
Не випадково ця розмова зафіксована знову.
Ким ми були тоді і ким ми є на ділі й на слові.
Серед цих клонів. Повіяло дитинством минуле.
Ми розминулись. Зів’яли чи розквітли між вулиць.
З ким я цілуюсь, кому дарую теплий голос?
Беру своє, і можливо цураюсь чужого.
Чи я навіюю комусь, чи сама під впливом
Нестримних течій часу, що так невпинно плинуть?
І цей же клин клином, вчора, сьогодні, далі…
Когось везуть колеса, а хтось крутить педалі.
І серед днів недавніх, ще тліючі бажання
Завтра розмиє вода, не вперше, не востаннє.
Я передам естафету, всі докори сумління,
Погляну в очі тим, кому дарувала уклін я
І піду далі, настав час плисти за буйки.
Минуле… Хай залишиться саме таким.
А там, в осінній далі хтось, чи когось
Заблукавшого поміж мостами пробирають каплі рос,
Що падуть з небес, намалюють давній час.
І хай минуле – попіл, та вогонь не погас.
А там, в осінній далі хтось, чи когось
Заблукавшого поміж мостами пробирають каплі рос,
Що падуть з небес, намалюють давній час.
І хай минуле – попіл, та вогонь не погас.
[OGM]
Ностальгія - не завада сподіванням і мріям.
Різні місця рідних міст спогади навіюють
так про приємні події, про дитинство і юність,
і про великі надії... Назад вже не повернутись.
Нам не змінити минуле, не вийде з цього щось путнє-
приходить досвід і віра, тому й існує майбутнє!
І основне мабуть - вловити суть, бути присутнім
в цю мить, не то осудять за розтрату шансів судді.
Ніби й не трутні, ніби й працюємо тут, ні?
В свої найкращі моменти, в час повної фігні.
Бачимо дальні вогні та пам'ятаємо тепло рідного дому.
Попри втому не жаліємось нікому.
Знову помилки вчать нас, як жити нам дальше:
де доброзичливість, де замасковані пащі.
На цьому проміжку з минулого в майбуття
хтось десь загубиться, та з кимось проживемо життя.
[Алена Al.kaida]
А там, в осінній далі хтось, чи когось
Заблукавшого поміж мостами пробирають каплі рос,
Що падуть з небес, намалюють давній час.
І хай минуле – попіл, та вогонь не погас.
А там, в осінній далі хтось, чи когось
Заблукавшого поміж мостами пробирають каплі рос,
Що падуть з небес, намалюють давній час.
І хай минуле – попіл, та вогонь не погас. [Elena Al.kaida]
It is no coincidence that this conversation is fixed again.
Who we were then and who we really are and in the word.
Among these clones. The past of childhood shook.
We passed. They faded or blossomed between the streets.
Whom do I kiss with whom do I give a warm voice?
I take mine, and maybe I shun someone else's.
Am I suggesting to someone, or influenced by myself
The unrestrained currents of time that so continually flow?
And the same wedge wedge, yesterday, today, onwards…
Someone is driven by wheels and someone pedals.
And among the days of recent, yet smoldering desires
Tomorrow will wash the water, not the first time, not the last.
I will pass the baton, all reproaches of conscience,
I will look into the eyes of those to whom I gave the bow
And I will go on, it's time to swim for buoys.
The past… Let it stay that way.
And there, in the fall, someone, or someone
The drifting between the bridges is filled with drops of dew,
Falling from heaven, draw a long time ago.
And let the past be ashes, but the fire did not go out.
And there, in the fall, someone, or someone
The drifting between the bridges is filled with drops of dew,
Falling from heaven, draw a long time ago.
And let the past be ashes, but the fire did not go out.
[OGM]
Nostalgia is not a barrier to expectations and dreams.
Different places of the hometowns evoke memories
so about pleasant events, about childhood and youth,
and high hopes ... No more going back.
We do not change the past, we will not get something meaningful-
experience and faith come, so there is a future!
And the main thing is to catch the essence, to be present
at this moment, they are not condemned for wasting the chances of a judge.
Like we are not drones, like we work here, no?
In the best of times, during a full bullshit.
We see the high lights and remember the warmth of our home.
Despite the fatigue, we do not complain to anyone.
Again, mistakes teach us how to live on:
where benevolence, where the mouths are masked.
At this interval from the past to the future
someone will get lost somewhere and we will live life with someone.
[Elena Al.kaida]
And there, in the fall, someone, or someone
The drifting between the bridges is filled with drops of dew,
Falling from heaven, draw a long time ago.
And let the past be ashes, but the fire did not go out.
And there, in the fall, someone, or someone
The drifting between the bridges is filled with drops of dew,
Falling from heaven, draw a long time ago.
And let the past be ashes, but the fire did not go out. | |
