милий, милий, де мій дім?
я так втомилась, але справа не в тім…
ніч марнує тіло,
ламає крила,
лишає душу в самоті…
я ловила подих твій,
я йшла за ним, допоки мала сили
ти казав: не смій,
та я цього не вміла,
я зголодніла за тобою, милий мій.
милий, милий, вкрий мене –
земля колись так само проковтне.
скільки невідомо
я йду додому
і віддаляюсь з кожним днем.
на моїх долонях є
штрих-код, де навхрест лінії життя і втоми,
розтає
на ньому ніжність твОя,
мій милий, я так зголодніла за тобою…
милий, милий «так» – це «ні»,
навіщо бУло снитися мені...
всі дощі й застуди –
я все забуду,
я все віддам заради снів.
як мені знайти тепло…
підземка від Печерська йде в нікуди,
може, все було,
а, може, тільки й буде,
що цей контрольний поцілунок у чоло…