Якщо вважав, що люди різні, Життя - театр, а очі - призма, Чому тоді радіє серце Коли інше поруч б'ється? Коли на колінах вже до Бога Кричить душа, зірвавши голос. А вже кінець, а як сказати: Я ж твоя сестра, брате! Де твоя душа, людство? Ми всі забули, хто ми є, Кожного любов іде в люстро Так там і зникає. Ну хто із нас не хотів змінити Війну на мир, темінь на світло, А що з себе треба починати Ніхто і не хоче визнати. Бо ми ж всі святі, такі всі чисті, А правда має гіркий присмак Коли чорне серце вже не чує Брате, як тебе люблю я! Це ж я! Humanity please no more war We have forgotten who we are All our love goes into the mirror And there disoved in the dark
Если считал, что люди разные, Жизнь - театр, а глаза - призма, Почему тогда радуется сердце Когда другое рядом бьется? Когда на коленях уже к Богу кричит душа, сорвав голос. А уже конец, а как сказать: Я твоя сестра, брат! Где твоя душа, человечество? Мы все забыли, кто мы есть, Каждый любовь идет в зеркало Так там и исчезает. Ну кто из нас не хотел изменить Войну на мир, темень на свет, а что из себя надо начинать Никто и не хочет признать. Ведь мы все святые, такие все чистые, а правда имеет горький привкус Когда черное сердце уже не слышит Брат, как тебя люблю я! Это же я! Humanity please no more war We have forgotten who we are All our love goes into the mirror And there disoved in the dark
