Сонце вже сідає, в полі, в самоті.
шепчуться тополі, зрідка, весняні.
Сонце вже сідає, серце завмирає
З милим розлучились ми на цілині
Буду я не знати мозолів.
Пролітали літа, всього вдалині
Ніби посміхнувся, ще здалось мені.
Лиш летів мій сокіл високо під хмари,
Зіркою ясною звівся над селом
І розтанув в небі, зорею став.
Поки вітер гудить. В тишині ланів
Знов духмяне пахне степовий полин.
А з тих колосочків вишиту сорочку
Дам йому на згадку про любов свою.
Чом же я сумую, чом хвалю?
Чом же закохалась я у весняний час?
Личко твоє шепчить і проводить нас
Прийде, не покине, друга я зустріну
І куди щасливу, ой шепчу я вам,
Легше в серце мати доброту.
Sonce vzhe sіdaє in polі in samotі.
topolі whisper, zrіdka, vesnyanі.
Sonce vzhe sіdaє, Serce zavmiraє
W milim Rozluch of at tsіlinі
I will not be aware mozolіv.
Prolіtali lіta, vsogo vdalinі
Niby posmіhnuvsya, shte zdal Meni.
Lish letіv miy sokіl Visoko pid Khmara,
Zіrkoyu yasnoyu zvіvsya over the village
In the I roztanuv nebі, zoreyu becoming.
Pokey vіter gudit. In tishinі lanіv
Znov Duhmjanyj smell Stepovaya Pauline.
AZ quiet kolosochkіv vishitu shirt
Dame yomu on zgadku about his love.
Chom I sumuyu, Chom praise?
Chom same zakohalas I have vesnyany hour?
Licko tvoє whispering i take us
Come, do not leave, I have a friend zustrіnu
Cudi schaslivu of I, oh I whisper to you,
Lain, the heart of the mother kindness.
