Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.

2 Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насажавши повні,
І куди очі почухрав.
Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка, —
Енея не любила — страх;
Давно уже вона хотіла,
Його щоб душка полетіла
К чортам і щоб і дух не пах.
3 Еней був тяжко не по серцю
Юноні — все її гнівив;
Здававсь гірчійший їй від перцю,
Ні в чім Юнони не просив;
Но гірш за те їй не любився,
Що, бачиш, в Трої народився
І мамою Венеру звав;
І що його покійний дядько,
Парис, Пріамове дитятко,
Путивочку Венері дав. Aeneas was a young man with a motor
And the guy at least somewhere Cossack,
Succeeded in all evil agile,
Zealous of all burlaks.
But the Greeks, as burning Troy,
They made a pile of manure out of it,
He took the bag and gave it a thrust;
Taking some Trojans,
Burnt like a weight, chains,
He nodded from Troy.

2 He quickly made boats,
He descended on the blue sea,
Trojans planted full,
And where his eyes scratched.
But the evil Juno, sucking daughter,
Razkudkudakalsya like a hen -
Aeneas did not like - fear;
She wanted for a long time,
Its for the soul to fly
To hell with the spirit and not smell.
3 Aeneas was heartbroken
Juno - all her anger;
It seemed bitterer to her than pepper,
Juno did not ask for anything;
But worse than that she did not like,
What, you see, was born in Troy
And he called Venus his mother;
And that his late uncle,
Paris, Priam's child,
He gave Venus a ticket. | |
