присвячується тому, хто зрозуміє, що це про нього. тому, хто живе у моїй голові і зовсім не збирається нікуди звідти йти.
тому, від однієї присутності якого божеволію - цей божевільний вірш.
чайник холоне вже, мабуть, десятий раз
а я все на тебе чекаю
не маючи жодних претензій, докорів, образ
та тебе все немає
не знати, чим є для тебе, які встановлено межі
іти в твоій темряві наобум
коли ти торкаєшся лиш одежі
по тілу мов електричний струм
мовчати про твої губи, мовчати ще більше, ніж вічно
і бачити їх кожен раз, закриваючи очі
у стосунках мене-тебе
все нездоланно прозаїчно
я би стала усім для тебе, та ти не схочеш
я читала б тобі десятки нескладних віршів
верлібри, уголос романи
'навіщо, - питаєш, - потрібен з усіх найгірший?'
станешь будь-який моїм богом
а я не стану
про любов вже набридло писати, хочеться інших слів
але пишеться,
я не винна
бо яким особливим ти б бути не захотів, -
людині потрібна людина
і від того мої думки складаються в фрази,
проливаючись на папір
як побачились вперше, ти зазвучав одразу
ехом
тисячі
лір
це перша й остання поразка, я програла свій бій
а може,
ще протримаюсь
ночувати
на кінчиках твоїх вій
намагаюсь
я б покликала тебе в космос, та ти не схочеш
і як же хотілося б вільно
сидіти навпроти і мовчки дивитися в очі
кольору
мого божевілля
is dedicated to those who understand what it is about him. to someone who lives in my head and is not going anywhere from there at all.
therefore, from one presence of which madness is this mad verse.
the kettle is cold for probably the tenth time
and I'm all waiting for you
having no claims, reproaches, insults
and you're all gone
not knowing what is in store for you
go at random in your darkness
when you only touch clothes
on the body of the tongue an electric current
to be silent about your lips, to be silent even more than forever
and see them every time, closing your eyes
in the me-you relationship
everything is irresistibly prosaic
I would be everything to you, but you will not
I would read you dozens of simple poems
verlibri, aloud novels
"Why," you ask, "do you need the worst of all?"
you will become any god of mine
and I will not
I'm tired of writing about love, I want other words
but it is written
I'm not guilty
because no matter how special you want to be, -
man needs a man
and from that my thoughts are formed into phrases,
spilling on paper
when you first met, you sounded right away
echo
thousands
lyre
this is the first and last defeat, I lost my battle
maybe,
I'll hold on
sleep
on the tips of your eyelashes
I'm trying
I would call you into space, but you will not want
and how I would like to be free
sit opposite and silently look into his eyes
color
my madness
