На тому березі, де верба миє коси,
Де двоє коней звели шиї лебедині,
Так пахли медом розкуйовджені покоси -
На Україні, Боже ж мій, на Україні!
Де зачепилися за хмари осокори,
А зранку трави - у коштовному камінні,
Там, де грудьми годують небо сині гори -
На Україні, на далекій Україні!
На тій єдиній, тій змарнілій, тій аж сірій,
Де сієш жито, а полини - з борозни!
Відкіль так гірко відлітали ми у Вирій,
Що вже й навряд чи сподівалися весни...
Де погляд гострий і палкий, мов квітка рути,
А пісня може і скалу розворушити...
І вже не думаєш: там бути чи не бути,
Бо те однаково, як жити і не жити!
У теплім Вирію удосталь хліба й квіту,
Так само приязно сміється сонце з неба...
А ми співаємо слова із "Заповіту",
І мимоволі приміряємо до себе...
Не ті про кров слова - вже кров не проливайте!
Її доволі проливалося донині...
А серце просить: "Як умру, то поховайте
На Україні"... На далекій Україні!
На Україні, Боже мій, на Україні... На том берегу, где ива моет волосы,
Где две лошади свели шеи лебединые,
Так пахли медом лохматые покосы -
На Украине, Боже мой, на Украине!
Где зацепились за облака тополя,
А утром травы - в драгоценные камни,
Там, где грудью кормят небо синие горы -
На Украине, в далекой Украине!
На той единственной, той исхудавшей, той вплоть серой,
Где сеешь рожь, а полыни - с борозды!
Видкиль так горько улетали мы в Юг,
Что уж и вряд ли надеялись весны ...
Где взгляд острый и горячий, как цветок руты,
А песня может и скалу расшевелить ...
И уже не думаешь: там быть или не быть,
Потому то все равно, как жить и не жить!
В теплом Ирия изобилии хлеба и цвету,
Так же приветливо смеется солнце с неба ...
А мы поем слова из «Завещания»,
И невольно примеряем к себе ...
Не те о крови слова - уже кровь не проливайте!
Ее довольно проливалось по сей день ...
А сердце просит: "Как умру, похороните
На Украине "... На далекой Украине!
На Украине, Боже мой, на Украине ... Смотрите также: | |
