муз. Дмитро Лилик, сл. Ліна Костенко, 2014
В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!
Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю - ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.
І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю.
Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне, своє, неповториме.
Нехай це - витвір самоти,
нехай це - вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.
music. Dmitry Lilik, fig. Lina Kostenko, 2014
In the desert of gray evenings,
in the fields boundless against the sky
oh how many words
and how many dreams
I dreamed about you!
I don't know who you are,
where do you live,
whom you love and dove.
And I know - you're waiting too,
anxiously guess and love.
And I will come into your life.
I recognize you, the unknown,
as the son of an exile recognizes
signs of the native land.
I'm ready to live for this.
Let everyone else pass by,
so as not to lose in repetitions
one, its own, unique.
Let it be a work of solitude,
let it be fiction and delusion!
My heart dreams of you,
how the sea dreams of hurricanes.
