6. Козацький гумор
У народних піснях і легендах отак поетично визначалися родичі запорожця: Великий Луг — батько, Січ — мати, шабля — дружина, кінь — вірний товариш. Тобто все його життя від самісінького народження пов'язувалося з атрибутами козацької вольниці.
У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і, звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизане все життя Січі. Відомий дослідник козацтва Дмитро Яворницький писав: «З природних якостей, властивих справжньому козакові, відзначались уміння майстерно розповідати, підмічати смішні риси в інших і передавати їх у жартівливому тоні».
Цією рисою запорозьких козаків частково пояснюються й дивні прізвиська, котрі вони давали новачкам, які приходили на Січ: Непийпиво, Лупиніс, Загубиколесо, Задерихвіст тощо. Людину малого зросту вони, жартуючи, називали Махииею, великого зросту — Малютою, шибеника — Святошею. Хто в них спалив курінь, той — Палій, а хто подібний на перепічку, той — Корж.
Запорожець умів посміятися з ворога, зі смерті, із самого себе, завжди охоче кепкував із товариша. І це був сміх вільної людини, бо, як відомо, раби й пригноблені не вельми охочі до сміху.
160 слів 3 підручника 6. Казацкий юмор
В народных песнях и легендах так поэтично определялись родственники запорожца Большой Луг - отец, Сечь - мать, сабля - жена, конь - верный товарищ. То есть вся его жизнь с самого рождения связывалось с атрибутами казацкой вольницы.
В обществе запорожцев больше всего ценились смелость, смекалку, доброе сердце и, конечно же, чувство юмора, которым было пронизано всю жизнь Сечи. Известный исследователь казачества Дмитрий Яворницкий писал: «Из природных качеств, присущих настоящему казаку, отмечались умение мастерски рассказывать, подмечать смешные черты в других и передавать их в шутливом тоне».
Этой чертой запорожских казаков частично объясняются и странные прозвища, которые они давали новичкам, которые приходили на Сечь: Непийпиво, Лупынис, Загубиколесо, Задерыхвист тому подобное. Человека малого роста они, шутя, называли Махииею, большого роста - Малютой, сорванца - Святошей. Кто в них сжег шалаш, тот - Палий, а кто похож на лепешку, тот - Корж.
Запорожец умел посмеяться над врага, со смерти, из самого себя, всегда охотно смеялся с товарища. И это был смех свободного человека, ибо, как известно, рабы и угнетенные не очень желающие до смеха.
160 слов 3 учебника | |
