Раз морозною зимой
Вдоль опушки лесной
Шёл медведь к себе домой
В тёплой шубе меховой.
Шёл он, шёл к своей берлоге
По просёлочной дороге
И, шагая через мост,
Наступил лисе на хвост.
Подняла лисица крик -
Зашумел тёмный лес.
И медведь с испугу вмиг
На сосну большую влез.
На сосне весёлый дятел
Белке домик конопатил
И промолвил: "Ты, медведь,
Должен под ноги смотреть!"
С той поры медведь решил,
Что зимой надо спать,
По тропинкам не гулять,
На хвосты не наступать.
Он зимою безмятежно
Спит теперь под крышей снежной,
И доволен неспроста,
Что родился без хвоста.
3кл Кнiппер Л.
Чому ведмiдь взимку спить.
По галявці лісовій,
Як мороз був міцний,
Йшов ведмідь в затишок свій
В теплій шубі хутряній.
До свого ішов барлога,
Не збиваючись з дороги,
Як проходив через міст,
Став лисиці він на хвіст.
Здійняла лисиця крик,
Зашумів темний ліс,
І ведмідь злякався, втік,
На сосну стару поліз.
На сосні веселий дятел
Білці хатку конопатив,
Він сказав: - Ходить навчись!
І куди стаєш, дивись!
Тоді вирішив ведмідь:
Як зима - треба спать,
По стежках не гулять,
На хвости не наступать.
У барлозі він без страху
Взимку спить під сніжним дахом
А радіє неспроста,
Що родився без хвоста.
