Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Виплакала Марусенька \ Двічі
Свої ясні очі. /
– Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися
Та за свого миленького
Богу помолися!
Стоїть місяць над горою,
А сонця немає...
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає:
– Іди, іди, мій синочку,
Та не забаряйся.
За чотири неділоньки
Додому вертайся!
– Ой, рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось мій кінь вороненький
В воротях спіткнувся.
Ой, Бог знає, коли вернусь,
В якую годину.
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину!
– Ой, рада б я Марусеньку
За рідну прийняти.
Та чи буде ж вона мене,
Сину, шанувати?
– Ой, не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв мій кінь вороненький—
Назад сподівайтесь!
Мир встали казаки
В поход с полуночи,
Выплакала Марусенька \ Дважды
Свои ясные глаза. /
- Не плачь, не плачь, Марусенько,
Не плачь, не горюй
И своего миленького
Богу помолись!
Стоит месяц над горой,
А солнца нет ...
Мать сына в дорожку
Слезно провожает:
- Иди, иди, мой сыночек,
Но не забаряйся.
За четыре недилонькы
Домой возвращайся!
- Ой, советов бы я, матусенько,
Скорее вернуться,
Но что-то мой конь вороненький
В воротах споткнулся.
Ой, Бог знает, когда вернусь,
В якую час.
Прими мою Марусеньку,
Как родного ребенка!
- Ой, рада бы я Марусеньку
За родную принять.
Но будет же она меня,
Сын, уважать?
- Ой, не плачьте; она не журитесь,
В тоску НЕ увлекайтесь:
Заиграл мой конь вороненький-
Назад надейтесь! | |
