Мабуть щось зі мною не так...
Адже мені близький осінній парк,
І його панорами
Хтось пише про рани,хтось піде рано,
А, я буду останній
Хто захоче бути вами.
Так багато спама, реклами,
Ховають сонце за хвмари,
Та марно.
Помираєм у двадцять,
Поховають у сорок.
І так усі нація, соромно.
Напевно, це я...
А ні, не напевно, а я,
Сходжу з ума,
Читаю Дюма,
Збираю вірші по дворам,
І щось зі мною не так.
Я люблю осінню погоду,
До себе нового звикаю потроху.
Не так воно якось,
Все оте сталось, як сталось.
Тільки я не такий,
Не хотів я бути таким.
Щось наповнить вірші,
Наповнить мене, веслим, пустим...
Стану смішним і простим.
Сьогоднішній я, чуєш мене?
Ти пробач і прости
Probably something is wrong with me ...
After all, the autumn park is close to me,
And its panoramas
Someone writes about wounds, someone leaves early,
Ah, I'll be the last
Who wants to be you.
So much spam, advertising,
They hide the sun behind the clouds,
But in vain.
We die at twenty,
Buried at forty.
And so the whole nation is ashamed.
Probably I ...
And no, not for sure, but I,
I'm going crazy
I read Dumas,
I collect poems in the yards,
And something is wrong with me.
I love autumn weather,
I'm getting used to the new one a little bit.
It's not like that somehow,
Everything happened as it happened.
Only I'm not like that
I didn't want to be like that.
Something will fill the poems,
Fill me, paddle, let me ...
I will be funny and simple.
Today I am, can you hear me?
You forgive and forgive
