(Е.Т)
Я пам'ятаю день,день розставання.
Слоьза твоя, що так проникла в мою душу
Під сонячним небом ми розвієм відстань, знаю
У обіймах твоїх, я лише тобою живу.
Я пам'ятаю день, важкий день прощання
Де на пустому вокзалі тільки я і ти
Твій ніжний голос і краса його звучання
Як боляче мені відпускати тебе.
Але відчуваю я тебе на відстані
І чути позаду тихо твоє дихання
Як ніби за спиною ти стоїш затінена
Настільки реально, що малюється картинка.
адже моє серце наповнене любов'ю.
Всередені все живе як і я живу тобою
Я знаю твої відчуття через кілометри
Як сумуєш ти,знаю це не легко.
Ти життя моє,моє дихання,ти пісня
Так складно це що що між нами відстань.
Але упавшої зірки я побачив сяйво.
І у слід я їй загадав бажання.
Я так сильно сумую за поглядом твоїм
Таким улюбленим і просто навіть дуже рідним
Сумую я без твоїх ніжних,добрих рук
Не чую через це я свого серця дикий стук,
Не знаю як ти проводиш там ці дні
І що за люди тебе оточують там взагалі
Я не хочу від тебе в далені так жити
Але обставини нажаль нас змушують терпіти
Знову я хочу почути рідний голос твій
Хоча б на мить, хоча б лиш на одну хвилинку
Нажаль це залишиться сукупністю із моїх мрій
Сумую за тобою знов в бетонному будинку,
Переглядаючи знімки де я і ти
Гортаю наші фото знову і боліє рана,
Як шкода що це фото не можна оживити
Я просто пропадаю тут скажи лиш де ти?
