Сніг візерунками стелився
він на мене споглядав
я на нього дивився
він топився на гарячих долонях
на твоему обличчі
і на твоїх скронях
він радів гадав що ми були щасливі
так можливо це було так колись
та на справді не мало часу пролетіло
с того дня як ми з тобою розійшлись
і не знав що все змінилося
кудись воно поділося
з іншим заручилося
нічого не лишилося
збагнути ж я ні як не міг
куди усе пропало
зникло так як тане сніг
він припадав до наших ніг
потім по тихеньку танув
як не як нам було весело
зовсім не погано
я прощатись не хотів
хоч починалося смеркання
ти пішла в обіймах снігу
я ж не знав що це в останнє
приспів
падав сніг вона кликала на допомогу
я до неї біг але не встиг
я не зміг через засніжену дорогу
зупинити небезпеку
що загрожувала їй
чути постріл сніг постелив червону постіль
кажу досить Боже досить
я не взмозі був добігти вчасно
на те місце де тепер сніг
замітає слід машини мої кроки й кров її
падав сніг мої сльози замерзали
мої крики завмирали
а вона на моїх руках
з закритими очима
лежала наче спочивала
і кров її стікала по моїх слідах
сніг червоний плакав гірко плакав
за мною ідучі
я вже сльози свої втратив
я шукав когось в ночі
я кричав допоможіть
може це лунало грізно
шукав цю допомогу та було надто пізно
Так було давно це
і коли падає сніг я згадую твоє лице
я пам`ятаю очі твої
що посміхалися мені тоді
з зимою разом з снігом
зі мною уночі
ще пригадую собі як я чув постріл
червону постіль холодну сніг стелив тобі
як я тебе ніс кров по руках моїх стікала
с тиха як кричали потім лікарі мовчали
але знаєш я довго шукав тих сучих синів
що спрямували вогонь на тебе серед снігів і серед ночі
я їх шукав цілих два роки
я їм дивився в очі
а сніг озвучував мої кроки
2 :падав сніг вони благали про спасіння
я за ними біг
та врятуватися ніхто з них не зміг
і не встиг адже в житті
в останні миті свої
вони почули постріли мої...
