Не питай, не питай чого плачу,
Не питай чого бігаю в гай,
Бо блукаю я там до півночі,
Не питай, не скажу, не питай.
Ти приходив до мене що-ночі,
В ту годину, як міцно я сплю,
Заглядаєш в заплакані очі,
І шепочеш не плач я люблю.
Я слова твої чую душею,
І крізь сон посміхаюсь тобі,
Твої очі горять наді мною,
В невимовній глибокій душі.
Ти ще дужче мене обнімаєш,
Це про тебе я мрію ві сні,
Поцілунками душу виймаєш,
Вириваєш ти серце мені.
Вирвав ти із грудей моє серце,
І навіки залишив одну,
Ти залишив мене одиноку,
О, мій Боже, тебе я люблю Не спрашивай, не спрашивай чего плачу ,
Не спрашивай чего бегаю в лес,
Потому брожу я там до полуночи,
Не спрашивай , не скажу, не спрашивай .
Ты приходил ко мне что - ночи ,
В тот час , как крепко я сплю ,
Заглядываешь в заплаканные глаза ,
И шепчешь не плачь я люблю.
Я слова твои слышу душой ,
И во сне улыбаюсь тебе ,
Твои глаза горят надо мной ,
В неописуемой глубокой души.
Ты еще больше меня обнимает ,
Это о тебе я мечтаю во сне ,
Поцелуями душу вынимаешь ,
Вырываешь ты сердце мое .
Вырвал ты из груди мое сердце ,
И навеки оставил одну ,
Ты оставил меня одинокую ,
О, Боже мой , тебя я люблю | |
