Далеко на Поділлі, над Збручем,
Село моє на рідній Україні.
І серце стисне болем-обручем:
Чому не разом я з тобою нині.
Нас доля розлучила, розвела,
Та я самотнім журавлем полину
На той дитинства берег – до села,
У край батьків, який колись покинув.
Приспів:
Село моє – колиска і поріг.
Зросли мої там друзі і надії,
І понесли в життя, в широкий світ,
Неначе птаха, крила молодії.
Село моє, до тебе прагну я
Душею, спогадом, у снах і в мріях.
І оживає молодість моя,
Коли літа згадаю молодії.
Згадаю сад весняної пори,
Біля воріт заквітчану калину,
Політ лелек і гамір дітвори,
Велику й дружну всю мою родину.
І де б не був, далеко в чужині,
Я повернусь до тебе, до святині,
Віддати шану рідній стороні,
Спочить душею в батьківській хатині.
Приспів. Far in Podillya, above Zbruch,
My village is in my native Ukraine.
And the heart constricts with a pain-hoop:
Why am I not with you today.
Fate has separated us, divorced us,
And I'm a lone wormwood crane
On that childhood shore - to the village,
To the land of parents who once left.
Refrain:
My village is a cradle and a threshold.
My friends and hopes have grown there,
And carried into life, into the wide world,
Like a bird, the wings of youth.
My village, I long for you
Soul, memory, dreams and dreams.
And my youth comes to life,
When I remember the summer of youth.
I remember the spring garden,
At the gate bloomed viburnum,
The flight of storks and the noise of children,
Big and friendly my whole family.
And wherever he was, far away in a foreign land,
I will return to you, to the sanctuary,
Pay tribute to the native side,
Rest your soul in your parents' hut.
Refrain. | |
