Під гобеленом в зорянім саду,
Де солов'ї в мелодії купались,
Прощав ти навік любов свою,
А зорі в небі як завжди сміялись.
Пр.А зорі, зорі, вічно вам сія
І провіща комусь блакитним щастям.
І лиш зоря, одна зоря
Упала з неба і погасла.(2р)
Бо поспіша, хоч хвильку почекай,
хоч посміхнись до мене на прощання,
не зна тоді її не забувай,
і не тривож минулого кохання.
Пр.
Пішов на бій і загубився слід,
завмерли кроки на сувинній стежці ,
і на завжди лишивсь глибокий слід,
холодний лід на раненому серці.
Пр.
(Мовчи, мовчи, ні слова не кажи,
Бо кожне слово то болюча рана.
Хоч ти для мене зовсім не чужий
Та я для тебе більше не кохана.)
Пр.А зорі, зорі, вічно вам сіять
І провіщать комусь блакитне щастя.
І лиш моя, зоря ясна
Упала з неба і погасла.
→
Под гобеленом в звездном саду,
Где соловьи в мелодии купались,
Прощал ты навек любовь свою,
А звезды в небе как всегда смеялись.
Пр.А звезды, звезды, вечно вам сия
И открою кому-то голубым счастьем.
И лишь звезда, одна звезда
Упала с неба и погасла. (2р)
Потому спешить, хотя минуту подожди,
хоть улыбнись мне на прощание,
не зна тогда ее не забывай,
и не тревожь прошлого любви.
Пр.
Вступил в сражение и потерялся следует,
замерли шаги на сувинний тропе,
и навсегда остался глубокий след,
холодный лед на раненых сердце.
Пр.
(Молчи, молчи, ни слова не говори,
Ведь каждое слово то болезненная рана.
Хоть ты для меня совсем не чужой
И я для тебя больше не любимая.)
Пр.А звезды, звезды, вечно вам сеять
И открою кому-то голубое счастье.
И лишь моя, звезда светлая
Упала с неба и погасла.
→ | |
