Розлуки сльози на весні росою падали над ранням.
А я прощаюсь на завжди, прощаюсь із своїм коханням.
Пробач, що я тебе люблю.
Як важко буде все забути.
Кохання нашого весну назад не повернути.
Пробач, що я тебе люблю.
Як важко буде все забути.
Кохання нашого весну назад не повернути.
Якби вдалося нам весну вернуть і все почати знову.
Там не посадиш сад в душі, що день у день цвіте любов’ю.
І снігом білим замете зима стежину поміж нами.
І більш кохання не прийде, і не загоїть серця рани.
І снігом білим замете зима стежину поміж нами.
І більш кохання не прийде, і не загоїть серця рани.
Разлуки слезы весной росой падали над утра.
А я прощаюсь навсегда, прощаюсь со своей любовью.
Прости, что я тебя люблю.
Как трудно будет все забыть.
Любовь нашего весну назад не вернуть.
Прости, что я тебя люблю.
Как трудно будет все забыть.
Любовь нашего весну назад не вернуть.
Если бы удалось нам весну вернуть и все начать снова.
Там не посадишь сад в душе, что изо дня в день цветет любовью.
И снегом белым заметет зима тропинку между нами.
И более любовь не придет, и не залечит сердца раны.
И снегом белым заметет зима тропинку между нами.
И более любовь не придет, и не залечит сердца раны.
