Сама не подумала, нащо -
пішла і забувши про літо.
Не вернешся більше нізащо.
Повернеш назад усі квіти...
Літала, не думала в безвісті -
чекала повернення раю.
Сумними думками тверезості.
П'яніла від чорного чаю.
Приспів
Ще так далеко до зими і до морозів.
Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози.
Ще так далеко до весни або до літа.
І може хтось, але не я...
Подарить квіти.
Жодної битви не виграла -
кохання з війною зрівнявши.
А ти сама себе із дому вигнала.
У душу нічого не взявши.
Такого чудового літа,
давно вже у мене не було.
Цілий світ хотів тобі подарити,
а ти його просто не чула.
Я цілий світ хотів тобі подарити,
а ти його просто не чула.
Забув, як відчував тепло
Зубув, яке на вигляд світло
Зникло все, що так пекло
В серці лиш холодний вітер
Я вже не бачу снів і засихають сльози
Мені так холодно, хоч так далеко до морозів...
