Ранковий пейзаж буденності світу –
Люди спішать все швидше швидше.
В погонях весь час – життя пробігає,
А ти в суєті за ним не встигаєш.
Ти в суєті себе загубив,
Серед маси людей та машин.
Вони заганяють тебе у куток –
Непомітно ставлять на тобі штрих-код.
Вважаєш, існує незалежності стан?
Напевно здивую – це самообман!
Свободу дарують нам лише почуття.
Сонце ранкове, рани нічні -
Рози, баяни, кров на стіні
Для тебе мені тут мало землі.
Друг друга вбиває за дурні папірці,
Друг друга вбивають за ідеї тупі.
Надіюсь, що не будеш ти таким,
Надія вмирає – я знову один!!!
Приспів:
Місто! Вбиває тебе!
Тісно! Не бачиш себе!
Люди спішать сюди!
Люди біжать в нікуди!
За мить до кінця - на долоні…
За мить до життя – ти знову у полоні…
За мить до кінця - на долоні…
За мить до життя – ти знову у полоні…
Ще один крок до безглуздої вічності.
Ще одна мить – відчуття трагічності.
Кроком за крок наближається кінець
І вперше в житті ти не йдеш навпростець!
Погляд твій поринає в минуле:
Світ навколо став значно похмурим.
Світ змінився, і ти не помітив, –
Кінець завіс – і гасне світло!
Приспів:
Місто! Вбиває тебе!
Тісно! Не бачиш себе!
Люди спішать сюди!
Люди біжать в нікуди!
