Ми оминаємо те що бачимо на дорозі
Віримо в сни те що бачимо кожної ночі
Ці очі дівочі спить потім просипається
і так день за днем щось робити намагається...
Вона блукає у мріях тільки не сама...
Сліди на її віях сліз не її вина,
Це напевно знак на губах її краплі вина
Приємні на смак але це уже вона
Солодко важко подивитись правді у вічі
Вони прості туристи подорожуючі вічно
Тремтіли малюючи портрет життя цілий час..
Танцюючи в обіймах правди під легенький джаз..
Віра в сонце забувається
коли пориходить ніч...
Все що відбувається на краще...
Позич собі хвилину щастя невіриш забудь
Вони з собою всерівно вічність не несуть
Звісно правда із брехенею не сумісні ,
А комусь" щастя " навіть у малесенькій пісні,
Діло не у спілкуванні і її манері ...
Йому повірили всі окрім НЕЇ
Викинь емоції правда немає різниці..
Різні асоціації вона висить на мізинці
Місяць на душі темно а в тебе як настрій?
Не кожен може сказати цей день був прекрасний...
Правда слів міняє швидкість крові
Такі легкі рядки а яка сила у слові
Вічне відчуття болі серце як і з каміння
В легких кроках долі бачимо нове проміння...
В безодні людських подій справжніх слів і надій..
Непосмій неможливо найти справжніх колорів
Тепле слово розігріло вічний спів серця,
все що мішає лише ключ у цих меленьких дверцях...
